Людмила Губаль: "Кожна лялька, як і кожна жінка, має свої норов і вдачу".
Свій внесок у розвиток народного мистецтва нашого краю вже зробила заслужений майстер народної творчості України, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України, голова Закарпатського обласного осередку Національної спілки майстрів народного мистецтва України Людмила Губаль.
Майстриня — людина непублічна, але з нами поспілкуватися погодилася. Без її вишивок, керамічної ляльки, етнографічної народної чи обрядової ляльки не обходяться більшість виставок, фестивалів. Минулого року Людмила Губаль навіть отримала за це відзнаку Міністерства культури «За збереження народних традицій».
Пані Людмило, як давно пов’язали своє життя з мистецтвом?
— Із 80-х років минулого століття, після закінчення Ужгородського училища прикладного мистецтва. Тепер цьому присвячую весь вільний час. Будь-яке мистецтво не пробачає ліні. Водночас маю економічну освіту, здобула науковий ступінь. Поєдную викладання в інституті з вчителюванням у дитячій школі мистецтв.
Як вдається займатися і тим, і іншим?
— Викладання — це також творчий процес, який вимагає обізнаності, фаховості, нестандартного підходу, того, що тепер полюбляють називати креативним рішенням. А логічне мислення у поєднанні з творчим розвивають ту гармонійність, яка дає додаткову можливість утвердитися в нинішньому світі.
Давайте перейдемо до ляльок. Процес їх виготовлення дуже складний?
— Він досить тривалий. Спочатку слід виліпити ляльку з глини. Особлива увага тут приділяється обличчю. Далі відливається форма, а вже потім за нею виливається лялька. Відтак розписую фарбами і вимальовую обличчя, одягаю у народні шати, що робить ляльку неповторною. Адже вручну важко зробити щось абсолютно однакове, та й копіювати нецікаво.
Які ваші ляльки?
— Як і кожна жінка, вони мають свій норов і вдачу. Загалом стараюся їх вдягати у закарпатське народне вбрання різних районів нашої області. Цікавим є й народний одяг сусідніх областей: Львівської, Івано-Франківської, а також Центральної України. Закарпаття ж таке багате і розмаїте, що не перестаєш дивуватися. Кожен народний костюм вабить не тільки етнографічною різнобарвністю, але, водночас, широкою можливістю застосування декору, колористичної гами. Працюючи над лялькою, захоплююсь народним вмінням поєднувати практичність одягу з багатством його оздоблення, простотою і безмежним бажанням бути святково вбраним. Я отримую задоволення від роботи, особливо коли вдається зробити вдалий підбір матеріалів і тактовно поєднати різні техніки ручної вишивки, віднайти оригінальне вирішення образу ляльки.
Які бувають ляльки і яку функцію вони виконують в побуті?
— Ляльок умовно поділяють на кілька груп. Є, скажімо, етнографічні, ті, в яких костюм відтворений якнайближче до історії, відповідає певному часовому періоду. За такими ляльками полюють колекціонери. Натомість художня лялька створюється митцем за творчим задумом. Має свій образ, може відповідати або не відповідати дійсності. Що ж до обрядової ляльки (її ще називають лялькою-мотанкою), то вона є оберегом у родині. Обличчя у такої ляльки немає, воно досить символічне. Вважається, що лялька-мотанка має бути безликою, а та, яка слугує берегинею, виготовляється ще й з хрестом замість обличчя.
Вона не повинна бути на когось схожою, щоб не завдати шкоди. Символічним є те, що такі ляльки роблять лише за допомогою ниток, стрічок, шляхом намотування, тому і звуться мотанки. Залежно від події виготовлялися різні ляльки: для тих, що для шлюбу, ретельно підбирали вбрання, головний убір, до такої ляльки обов’язково робили пару, бо вважали, що це сприяє продовженню роду. Після народження дітей віддавали таких ляльок дітям, щоб ті гралися. Обрядові ж ляльки робили для того, щоб пішов або, навпаки, припинився дощ. Або щоб забрати хворобу в людини. За переказами, лялька є посередником між живими і тими, хто ще не народився або кого вже немає. Нині прослідковується модна тенденція — збагачувати простір ляльками, вони стали частиною інтер’єру.Де вже бачили ваші ляльки?
— Персональні виставки проводилися не тільки в Ужгороді, Києві, а й у місті РеманівЗдруй, що у Польщі, на міжнародних фестивалях у румунському БаяМаре, Ярославі (Польща), містах Дебрецен та Егер в Угорщині.
Помітила, ви й добре вишиваєте?
— Так. Матерію підбираю різну, відповідно до стилю сорочки, задуманого образу. Дуже тішить те, що поряд із різноманіттям сучасних фабричних тканин ще можна знайти тканину ручного ткацтва — льняну чи конопляну. Вважається, що така сорочка має властивість оберега. Вишиваю не тільки сорочки, а ще й рушники. Вишивані рушники — це та прадавня традиція, що має застосування на всі випадки життя і заслуговує на увагу. Бо йдеться не тільки про багатство вишивки, а й збереження традицій, їх передачу від матері до доньки.
Пані Людмило, яке мали найцікавіше замовлення?
— Якось до мене звернулося подружжя та попросило вишити сорочку для свого сина. Весілля мали святкувати в США. Батьки цього хлопця були вихідцями з України, а сам він народився і мешкав за океаном. Завдання було не з легких. Маючи певну уяву, зі слів батьків, про молоду особу, що прагнула на власному весіллі бути одягненим у вишиванку білим побілому, у поєднанні зі сріблястою ниткою, вишитою в Україні, з певними переживаннями взялася за роботу. Було водночас важко і цікаво, а це спонукало до внутрішньої зібраності. Бо хотілося не зіпсувати хлопцю свята й оправдати надії батьків, які мені довірилися. Сорочку переслали поштою. Коли ж мені надіслали фото усміхненого американського нареченого у ній, словами моєї радості було не передати.
Чи ділитеся своїм вмінням з іншими?
— Щороку за підтримки управління культури облдержадміністрації проводяться майстеркласи із традиційної народної забавки та з писанкарства, переважно для дітей. Нерідко й дорослі замовляють майстеркласи з розпису, писанкарства, вузлової ляльки. Цікавість до народного мистецтва зростає. Вміння зробити щось власними руками надає відчуття вагомості у власних очах. Мені приємно, що я можу в цьому комусь бути корисною.
Надія Федорчук. Фото автора
Днями Людмила Мар’янівна святкувала свій день народження. Від усього серця бажаємо гарного настрою, любові, щастя та творчого натхнення
